Проблеми експортних рестрікцій вирощеного збіжжя, доступності фінансових інструментів, високих цін на МТЗ та неможливості безпечного довгострокового планування через війну, стимулюють українського фермера звертати увагу на кожну окрему «деталь» у собівартості вирощеної продукції, рахувати добрива не центнерами, а кілограмами, а то й грамами. Менеджмент азотних добрив, що традиційно складають левову частку у структурі затрат, включає в себе і мінімізацію так званих непродуктивних втрат діючої речовини N. Що ж це таке та як цього уникнути? 

1. Денітрифікація 

Біологічний процес перетворення (відновлення) нітратного азоту до нітритного і потім в молекулярну газоподібну форму NO, N2O, N2​​, що втрачається в атмосферу. Принципово протилежний процес до нітрифікації (окиснення амонію (NH4+) до нітрату).

Денітрифікація в ґрунті дає 70-80% втрат азоту в атмосферу. Перебіг процесу відбувається постадійно: NO3->NO2->NO->N2O->N2. Денітрифікатори ґрунту — 150 видів з 50 родів ґрунтової мікробіоти, серед них Corynebacterium sp., Micrococcus denitrificans, Pseudomonas sp. Всі вони — факультативні анаероби, тобто кисень для своєї життєдіяльності вони беруть не з атмосфери (як аеробні бактерії, типу Nitrosomonas, Nitrobacter), а виділяють з NO3- і NO2-. 

Способи зниження інтенсивності процесу денітрифікації:

заробляти азотовмісні мінеральні й органічні добрива не глибше 12-20 см (залежно від типу ґрунту) в аеробний шар, де працюють аеробні бактерії;

аерація ґрунту - глибоке розпушування, висів сидератів тощо;

уникати переущільнення і запливання ґрунту;

перехід на безполицевий обробіток ґрунту.

2. Втрати леткого аміаку в атмосферу

Зокрема, це стосується передусім карбаміду та добрив, що містять амідний азот (КАСи, амідно-сірчані добрива). Пряме сонячне проміння у безхмарну погоду за зовнішньої температури 10+ °С здатне створювати так званий «ефект лінзи» на гранулі карбаміду, коли в точці «контакту» температура може збільшуватися до 100 °С і провокувати саморозчинення гранули та вивільнення вільного аміаку в атмосферу. Неефективні втрати д.р. азоту таким чином можуть досягати 30-50% за декілька годин. Тому, особливо за пізньовесняного внесення амідних добрив, важливо відразу заробляти їх у ґрунт. Те саме стосується й амонійних добрив (аміачна селітра, сульфат амонію, аміачна вода), хоча і потенційні втрати тут значно нижчі.

3. Промивання в нижчі шари ґрунтового профілю

Рослина здатна споживати мінеральний азот виключно в 3 формах: нітрат, амоній і амід. Амоній — катіон з позитивним зарядом, звʼязується з негативно зарядженими колоїдами ГВК та достатньо малорухомий у ґрунті. Нітрат — аніон, з негативним зарядом, що легко вимивається з вологою за межі кореневмісного шару ґрунту, особливо на легких ґрунтах. На типовому легкосуглинковому ґрунті 3 мм опадів провокують промивання нітратів на 1 см вглиб. Амід (карбамід) здатний до промивання з водою по профілю ґрунту ще інтенсивніше, ніж нітрат, адже відсутній заряд та має найменший розмір молекули з трьох форм. Тому надзвичайно важливо планувати азотні підживлення під потребу та фази культур і не вносити «в депозит». В цьому контексті варто відмітити й іммобілізацію азоту мікробіотою грунту, що використовує для своєї життєдіяльності та синтезу білкових речовин доступний азот із ґрунту, блокуючи його в своїх тілах. Знову доступним цей азот стане лише після відмирання та мінералізації решток мікроорганізмів у ґрунті. 

4. Втрати летких сполук азоту у процесі біологічної трансформації азоту у грунті

Амоніфікація (перетворення органічних сполук азоту на аміак і амоній) і нітрифікація (амонію на нітрат), що відбуваються за участю специфічних бактерій, також супроводжуються втратами азотних сполук в атмосферу. Відсоток цих втрат можна нівелювати, використовуючи спеціальні речовини інгібітори, що інгібують активність бактерій Nitrosomonas (інгібітори нітрифікації нітрапірин, пронітридин, DCD, DMPP-3,4) або блокують гідроліз сечовини в карбонат амонію, пригнічуючи активність в бактерій. Інгібітори перетворення азоту можна додавати і до органічних добрив гною, компостів тощо. Ці речовини дозволяють забезпечити доступним азотом кореневу систему польових культур у періоди її активного зростання та високої потреби.

5. Втрати азоту через ерозію, поверхневе стікання

Еродовані, схилові землі провокують змивання внесеного азоту в низини та долини, що призводить до забруднення річок, ставків та інших водойм. Ефективним заходом у боротьбі з ерозією грунтів є використання органічних добрив, меліорантів, висів культур з потужною мичкуватою КС та мінімізація обробітку.