Як вносити азотні добрива, щоб нестача вологи не позначилася на вмісті білка у пшениці? Пропонуємо ознайомитись із результатами проведених польових дослідів.

Обсяги внесених азотних добрив, їх вигляд і якість розподілу значною мірою визначають успіхи у вирощуванні пшениці. Стратегії застосування добрив, які добре зарекомендували себе при достатньому вологозабезпеченні, в посушливих умовах, на жаль, перестають бути ефективними.

При розрахунку доз добрив зазвичай орієнтуються на особливості самого поля та його місцезнаходження, типову сезонну суму опадів та якість їх розподілу, а також на характерний для сезону температурний режим. До уваги береться і мета виробництва культури, тобто заплановані врожайність та якість зерна. Не варто забувати і про властиву культурі динаміку засвоєння азоту.

Однак в умовах обмеженого доступу вологи всі ці попередні розрахунки можна відправляти в кошик для сміття.

До того ж, якщо культура добре перезимувала і за достатнього забезпечення живленням продемонструвала якісне кущіння, слід очікувати підвищеного споживання вологи. Навіть при редукції кількості колосоносних стебел надалі в розпорядженні решти буде менше вологи, ніж у тих, що з’явилися на посівах, які спочатку демонстрували слабке стеблоутворення. Відтак високі дози азоту можуть спричиняти скорочення врожайності й зовсім не сприяти збільшенню вмісту білка в зерні.

КРИТИЧНИЙ ПЕРІОД

Отже, обмежені запаси вологи необхідно використовувати більш ефективно. Але посуха буває різною, оскільки її вплив на врожай пшениці залежить від того, на яку фазу росту культури вона припала і наскільки тривалою була. Основоположним залишається такий принцип: недостатнє вологозабезпечення в будь­-яку фазу розвитку впливає на врожайність зерна, а на його якісні показники впливає посуха, що припадає на пізніші фази розвитку, такі як налив зерна і дозрівання.

Озима пшениця в розумних межах може компенсувати вплив посухи і, наприклад, при меншій густоті стояння дати зерно з більшою масою тисячі зернин. Однак така компенсація взаємопов’язана з витратою енергії та зниженням ефективності використання поживних речовин і вологи. Це підтверджують результати, отримані в рамках дослідів у 2019 та 2020 роках, відмінних за своєю посушливістю (рисунок).

На графіку показано середні значення врожайності та вмісту білка в зерні по дванадцяти сучасних сортах пшениці різних груп якості залежно від доз азоту, що вноситься з добривами. Дані було отримано в рамках рандомізованих ділянок досліду. В той час як, наприклад, в одному з місць розташування дослідних ділянок (Berge, Бранденбург) середня багаторічна норма опадів, що випадають із жовтня по червень, становить 361 мм, у 2019 році їх випало лише 246 мм. Сезон 2019/2020 з його 350 мм опадів за відповідний період, на перший погляд, не можна охарактеризувати як посушливий. Але якщо на картину розподілу цих опадів поглянути трохи уважніше, висновок буде іншим: за березень, квітень і травень 2020 року випало лише 50% багаторічної тримісячної норми, тоді як попереднього року на ці місяці припав 71%.

2019 рік загалом був посушливим, а наступний, 2020-­й, відзначився весняною посухою і багатим на опади червнем. До того ж у 2019­-му на фазу наливу зерна припали дуже високі температури, які призвели не лише до нестачі вологи, а й спровокували стрес від спеки. Щоб оцінити вплив посухи, в межах дослідів у вигляді зрошення рівень вологозабезпечення доводили до середньорічної норми. Таким чином у 2019 році вдалося змоделювати більш-­менш нормальний рік. У 2020­-му за рахунок зрошення було компенсовано весняну посуху, а дощовий червень надалі сприяв тому, що на ділянках зі зрошенням забезпечення вологою перевищило середні показники.

ДОЗУВАННЯ АЗОТУ

Азот у формі вапняно-­аміачної селітри вносили у чотирьох дозуваннях – від 90 до 225 кг/га. Вся норма розбивалася на два внесення: перше реалізовувалося з відновленням вегетації (кущіння), друге – до фази виходу в трубку. При дозах 180 і 225 кг/га було передбачено додаткове підживлення до початку колосіння. Посушлива весна 2020 року призвела до зменшення врожайності пшениці й майже не вплинула на вміст білка в зерні. Засуха впродовж усього 2019-­го негативно позначилася і на врожайності, й на вмісті білка.

На піщаних ґрунтах внесене добриво загалом вплинуло на врожайність менше, ніж вміст білка. При постійній посусі та спеці дозування азоту понад 90 кг/га призвело до легкого зниження середньої врожайності. Й навіть норма опадів, доведена за допомогою зрошення до нормального місячного рівня, не змогла нівелювати цю дію, зате посприяла збільшенню вмісту білка в зерні.

З УРАХУВАННЯМ ПОГОДНО-КЛІМАТИЧНИХ УМОВ

Наведені результати дослідів допомагають визначитися зі стратегією внесення добрив. Оскільки передбачити погоду на весь рік неможливо, за орієнтир слід брати ситуацію в останні роки із припущенням, що вона розвиватиметься приблизно так само. У багатьох випадках йдеться не обов’язково про істотні зміни середньорічних норм опадів, трапляється суттєве збільшення температур, а з ним – і погіршення вологозабезпеченості посівів, під яке й необхідно підлаштовувати внесення азотних добрив.

До того ж слід конкретизувати виробничу мету. Наприклад, на піщаних ґрунтах, які не відрізняються вологоутримувальною здатністю, є сенс спочатку працювати низькими дозами азоту і робити ставку на вирощування пшениці на фураж, оскільки це знижує виробничі та комерційні ризики. Проте й ті господарники, які цілеспрямовано вирощують пшеницю на продовольчі цілі, мають  запитати себе: чи варто прагнути високих показників білка в зерні?

Весняні посухи не дуже впливають на білковість. І це теж слід брати до уваги при визначенні цілей виробництва. Тим, хто хоче отримувати цінну продовольчу пшеницю, без забезпечення посівів азотом на останніх фазах розвитку культури не обійтися. Але ефективність пізніх підживлень у довгостроковій перспективі нижча порівняно з ранніми підживленнями. До зниження вмісту білка в зерні може призвести як брак дощів у фазу зерноутворення, так і їх надлишок.

ЗНИЖУЄМО РИЗИКИ

Ризик переборщити з добривами можна мінімізувати. За відсутності можливостей для зрошення слід гнучко реагувати на зміни погодних умов впродовж усього вегетаційного періоду. Хоча якщо на ранніх фазах використовується азотне добриво з інгібіторами нітрифікації, необхідність адаптації стратегії внесення добрив відпадає. Однак у дослідах на бранденбурзьких полях у 2019 році використання добрива зі стабілізованим азотом порівняно із внесенням у три прийоми вапняно-­аміачної селітри дало меншу врожайність. У 2020­-му азот, що повільно вивільнявся завдяки червневим рясним опадам, використовувався культурою раціонально – негативного ефекту порівняно із внесенням у три прийоми не спостерігалося. Доти, поки завдяки правильно підібраній густині стояння рослин ризик редукції стебел зберігається на мінімальному рівні, є сенс проводити ранні підживлення з розрахунком на пролонговане живлення – це підтверджено досвідом минулих років.

ВИСНОВКИ

Якщо йдеться про поле, що характеризується низькою вологозабезпеченістю, спочатку слід скоротити обсяги внесення азотних добрив. Нетривалу весняну посуху пшениця може відіграти пізніше, звісно, за умови, що на пізніх етапах розвитку ситуація із забезпеченням вологою складеться більш сприятливо. Але кожне таке «відновлення» культури коштуватиме витрати енергії та води. Саме тому ще при плануванні посівів слід звертати увагу на норму висіву, оптимізувати її.

Джерело: agronom.com.ua